Звісно, може я чогось не розумію. Звісно, може це
нахабно звучить. Звісно, можете хором казати: «Замовкни, дитинонько! Так казати
не можна, в жодному разі!» … Але! Невже окрім цього Пушкіна вчити нема чого?
Невже дітям обов’язково у голівоньку вбивати кожного року саме Пушкіна? Невже
немає інших талановитих поетів чи письменників, про яких діти ще й не чули?
Може їм вже час розповісти щось ще?
В 10му класі, за програмою, 9 годин присвячено
«Великому поетові» та ще один позакласний заклад. Не забагато? Та їх вже нудить
від теми на дошці: «А. С. Пушкиін…», і це не дивно. Це ж схоже на культ!
Проводили літературну гостинну. Кому присвячену? Та
що ж ви дурниці питаєте?! Звісно ж, ПУШКІНУ!!! Мені довелося бути асистентом у
проведенні цього закладу. Тема літературної гостинної: «Пушкин в Крыму». Запросили гостей: севастопольських
поетів-пушкіністів. Нічого не хочу поганого казати про цих людей. Але як ці
старенькі можуть молодь зацікавити? Чим мають надихнути? Це сумно. Ось і все.
Щоб усе в школі
виглядало також цікаво, як ви, Олено Анатоліївно, кажете, має ще багато часу
пройти. На жаль.
Згодна!))
ВідповістиВидалитиОт і шукайте шлях. Адже чим старшими будете, тим більше будете переконуватися, що класична література варта уваги, а от шлях до неї важко знайти, а провести по ньому учнів вдається, на жаль, одиницям.
ВідповістиВидалитиХіба ж я проти класики? Ні! Просто мені здається, що 9ти годин на одного лише Пушкіна - це забагато, враховуючи те, що про інших, не менш вартих уваги творців, учні й не чули. Якщо завдання вчителя - зацікавити, то це непросто зробити, обмежуючись двома авторами на рік.
ВидалитиА хто ж вас звинувачує у "проти". Справа у тому, що тут все неоднозначно і непросто.
ВідповістиВидалитиЄ твори, на якій вчаться розуміти й відчувати літературу, привчаються до читання, а є література, яку читають, бо привчилися читати, потім усе життя читають. В американських школах одній поезії (1 віршу) можуть присвятити декілька уроків (зустрічей), бо ця поезія лише привід, матеріал для розвитку. А потім самостійне читання.
У нашій вітчизняній традиції такою "1 поезією" обрані письменники класики - Пушкін і Шевченко. І прикро, що наші учні по-справжньому з ними так і не знайомляться, якось все штучно ("НАРОЧИТО"). А там стільки матеріалу для того, щоб бути думку, це такий матеріал для розмови із світом і собою. Тому 9 уроків для це вже не так і багато (У нас дівчата "Енеїду" Котляревського за 4 уроки не завжди вміють учням донести), а тут Пушкін - 9 уроків, це ж не один твір.
А те що не вистачає на інших письменників, то тут теж важливо познайомити, але не створити калейдоскоп імен. Треба формувати смак і створювати умови, щоб учень міг вибирати, хтось може не прочинає Купера, але прочитає Ли Харпер "Убить пересмешника". Усі не можуть читати одній й ті ж твори. А от із знаковими, прецедентними текстами потрібно познайомити, щоб потім молода людина могла орієнтуватися у світі образів, які цією літературою створено, у світі знаків і кодів.
Дякую за розмову. Ви праві, вже в тому, що це питання вас непокоїть, що відчуваєте, що щось не так.
Нові покоління нового прагнуть слова, а правильніше: нове покоління – прагне нових форм.