Поганих дітей не буває!

Коли ми вчилися на третьому курсі, я підпрацьовувала репетитором. Кожного дня, окрім вихідних, підтягувала дев’ятирічну Наталку 3 години поспіль з усіх шкільних предметів. Потім з Наталкою працювала Альона, потім Людмила. Проблем у тій родині вистачало, дівчата не дозволять збрехати. Все як у казці про Либідь, Рака та Щуку. Мама хоче, щоб дитинка з ранку до ночі вчилася; для бабусі найголовніше – щоб у Нати шлунок не урчав, тому їла дівчинка через кожні 15 хвилин; дідусю просто балакати, крім онуки, нема з ким.

І як ти тут привчиш до дисципліни, до того, щоб голова працювала, якщо у кімнату постійно бігають баба, діда і так далі?

Але ж, я зрозуміла, що мені хотілося б бути репетитором, та після зимових канікул знайшла собі нового учня – одинадцятирічного Женю. Коли я прийшла до нього вперше, він горланив, що вчительку не хоче, катався по підлозі та умивав пухкі щоки слізьми. Побачивши мене, він здивувався (як потім зізнався мені, ніяк не очікував побачити дівчину в кедах та джинсах замість товстої тітки в окулярах в ролі вчительки).

Як мені не сподобався спочатку той Женя! Вередливий, плаксивий, лінивий. Минув час, Женя почав розкриватися, розповідати мені такі зворушливі свої думки… «Чому тато постійно бреше? Чому на мене часу ніколи не знайде? Чому мама постійно кричить та нервує? Чому зі мною ніхто, окрім тебе, не розмовляє?»

Одного разу хлопчик розповів, що у сусідньому дворі народилися цуценята, але мама не дозволяє одного з них привести додому. Я запропонувала Жені побудувати їм дім та годувати їх, тоді вони полюблять його, як справжнього хазяїна. Наступного дня Женіна мама хвалилася, що її синочок збудував цуцикам будку і носить їм їжу.

І як це приємно, що замість двійок він почав приносити у щоденнику четвірки. В нього з’явилися інтереси (музика), він навчився розмовляти з мамою поважно.

Наближувалися канікули та час прощання. Що ж могло бути кращим за те, що сказав мені мій любий Женя: «Я не хочу с тобой расставаться. Сначала я не хотел, чтобы ко мне приходила учительница, но тогда я не знал, что учительница может стать настоящим другом». Я насилу стримала сльози і назавжди зрозуміла, що поганих дітей не буває!