Ні, привід тут не ходить, і навіть стіни не шепотять…

Тут зовсім інше. Тут гори за вікном. Боже, ну як можна нервувати, коли поруч така краса? Всім добре відомо, що я дитина природи, що мені нічого більш не потрібно, коли поруч щось живе і могутнє. І це не диво, адже, з малечку кожного ранку у вікно батьківської квартири я бачила море, а перед сном роздивлялася, як стомлене сонечко котиться по різнокольоровому простиралу неба у своє водяне ліжко. Так, це вікно у 11му кабінеті – найцінніший подарунок для мене.